"Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!"
Не звільняється пам’ять. Відлунює знову роками.
Я зітхну … запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, ні храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна ХХ століття».
І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три».
Немає коментарів:
Дописати коментар